ВАС ВІТАЄ музичний КЕРІВНИК закладу - МИРКОТАН ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

Стаж роботи - 30 років

Освіта - повна вища

Спеціаліст вищої категоріЇ

Мета діяльності музичного керівника ЗДО № 35

1. Розвивати музичні здібності дітей(музикальність, музичну пам’ять, слух, уяву, відчуття ритму)
2. Сприяти розширенню уяви про навколишній світ.
3. Вчити дітей емоційно реагувати на музику.
4. Виховувати здатність сприймати, відчувати і розуміти музичний твір, розвивати творчі здібності дошкільнят.
5. Виховувати любов до мистецтва.
6. Пробуджувати творчу активність.

Основні завдання музичного керівника:

1. Навчити дітей необхідним вокально-хоровим навичкам.
2. Виразно і емоційно передавати настрій і характер пісень.
3. Навчити правильно брати дихання, інтонувати мелодію.
4. Виконувати основні музично-ритмічні рухи.
5. Ритмічно грати на музичних інструментах, імпровізувати, фантазувати.
6. Відчувати і розуміти музику.
7. Розвивати музикальність( розвивати слух, пам’ять, мислення )
8. Ознайомити дітей з нотною грамотою.
9. Викликати бажання рухатися під музику.
10. Заохочувати і зацікавлювати дітей до музичного мистецтва.

РОЛЬ МУЗИКИ У ЖИТТІ ДИТЯЧОГО САДУ

Музичне виховання дошкільнят здійснюється не тільки під час занять, свят, розваг, але і в години дозвілля, самостійних ігор, під час прогулянок, ранкової гімнастики іт. д. Включення музики в повсякденне життя дітей в умовах дитячого садка повинно визначатися умілим та чітким керівництвом вихователя, який, враховуючи цілі та завдання виховання, а також схильності, інтереси дітей та їх можливості, самостійно і за допомогою музичного керівника підбирає музичний репертуар, припускаючи включення його в різноманітні моменти життя дитини.

Музика в години дозвілля.

Діти люблять слухати музику не тільки під час музичних занять: також, з великим інтересом вони слухають пісні, танцювальну, інструментальну музику в грамзапису. У дітей старшого дошкільного віку виникає інтерес до музики певного характеру, жанру, з'являються улюблені твори, які хотілося б слухати частіше. Тому так важливо мати в кожному дитячому садку електропрогравач і комплект грамплатівок із записами дитячих пісень, танців, музичних казок, інсценівок іт. д. Вихователь повинен підтримувати інтерес дітей до музики, бажання слухати її. Його основним завданням в плані музичного виховання дітей є закріплення тих знань, умінь, навичок, які діти отримують на музичних заняттях. З цією метою він співає разом з ними знайомі пісні, займається з окремими дітьми, допомагаючи їм освоїти як складний елемент танцю, так і гру на музичних інструментах. Отже, вихователь повинен добре знати весь музичний репертуар, який розучується під час музичних занять. У багатьох дитячих садках організовуються поздоровлення дітей з днем народження. У такі дні музика, самостійне спів, танці дітей дуже доречні. Хлопці можуть самі скласти для свого товариша пісню, виконати танець, зіграти на музичних інструментах. Все це не тільки розвиває музичні здібності дітей, а й привчає їх піклуватися один про одного, робити і виконувати те, що приємно товаришеві.

Музика під час ігор дітей.

У вільний від занять час діти часто влаштовують ігри, в яких музиці відводиться значна роль. Наприклад, граючи в «концерт», «музичне заняття», «цирк» іт. д., діти згадують і виконують знайомі пісні, танці, хороводи, імпровізують, пишучи власні пісеньки і підбираючи їх на металофоні або іншому музичному інструменті. Навіть якщо діти грають в ігри, не пов'язані з музичною тематикою, музика, різноманітне музичне супроводження у них теж може мати місце. Так, діти часто використовують різні музичні інструменти для того, щоб дати сигнал для відправлення поїзда, пароплава. Весела пісенька, що співається дітьми, може супроводжувати їх «подорож» на автомобілі. Хлопчики, граючи в «солдат», чітко марширують під звуки барабана, «акомпанують» собі, отстуківая ритмічний малюнок пісні за допомогою кубиків, паличок іт. д. Істотну роль в музичному вихованні дітей грають музично-дидактичні ігри, які розвивають творчі здібності дитини, музичний слух, допомагають в ігровій формі засвоювати елементи нотної грамоти. Деякі з них потрібно попередньо розучувти на заняттях. У повсякденному житті вихователь, також повторює і закріплює з дітьми ці ігри і знайомить з новими. У багатьох музично-дидактичних іграх використовуються дитячі музичні інструменти (металофон, цитра, дзвіночки, бубен, барабан, трикутник та ін.) Так, у грі на розрізнення тембру вихователь по черзі грає на різних дитячих інструментах і звертається до кожного граючому з проханням назвати інструмент, який звучав, або знайти серед карток, розкладених на столі, ту, на якій зображений цей інструмент.

Музика на прогулянці.

Музика робить свій виховний вплив і під час прогулянок дітей, стимулює їх активність, самостійність, викликає різні емоційні переживання, створює гарний на будову, оживляє накопичені враження. Найбільш доцільними для музичних проявів дітей на прогулянках, зазвичй є літній період. У цей час на дитячій ділянці організовуються цікаві ігри, на яких діти можуть самостійно, або разом з вихователем водити хороводи, співати улюблені пісні. На прогулянці вихователь допомагає організувати рухливі ігри із співом. Граючи в такі ігри, як «хованки», «салочки», перед початком діти обов'язково вибирають ведучого. Тому з ними добре заздалегідь вивчити декілька нескладних счіталочек, наприклад «Кінь баский», «Цинци-Бринці, балалайка», «Зайчик білий, куди бігав» та ін Діти з задоволенням будуть використовувати їх у своїх іграх. Влітку на прогулянку можна захопити дитячі музичні інструменти, надавши дітям можливість імпровізувати, виконуючи нескладні мелодії. При наявності певних навичок гри на інструментах об'єднуватися в ансамбль. Вихователь повинен заздалегідь продумати проведення прогулянки так, щоб було цікаво всім дітям, пам'ятати про те що активне музикування дітей на прогулянці залежить від того, наскільки міцно оволоділи діти музичним репертуаром і можуть самостійно його виконати. Успіх цієї роботи дуже залежить від активності вихователя і від встановлення ним тісного контакту в роботі вихователя і музичного керівника.

Консультація для батьків :

«Поринаємо у світ музики за допомогою казки»

Музична казка про Мажор і Мінор

Сталася ця історія дуже давно. У одному славному містечку на березі річечки з красивою назвою Мелодія ижили-поживали нотки. Було ноток всього сім.

Жили вони дружним нотним станом, не сумували. Веселими були нотки, багато пісеньок вигадували і частенько виступали на різних святах.

Одного дня навесні, ко ли на деревах стали з’являтися листочки, а на галявинах р озпустилися перші квіти, нотки вирішили влаштувати пісенний фестиваль.

Скрипковий Ключ Музикашка запросив нас всіх взяти участь у святі.

— Чим слухачів радувати будемо? — запитав він у присутніх на галявині ноток. — Нові пісеньки вигадали?

— Звичайно, звичайно! — загаласували нотки. — Ми всі написали багато різних пісеньок: і веселих, і сумних.

— Ну що ж, — похвалив їх Скрипковий Ключ, — призначимо день репетиції. Кожна з вас заспіває свої пісеньки. Відберемо кращі і складемо концертну програму.

Вирішили зібратися в суботу на галявині біля річки. День вихідний, ноткам не потрібно буде бігти в музичну школу.

Але ні в суботу, ні в неділю зібратися на галявині ноткам не вдалося. Річ у тому, що в піднебінні оселилася грізна чорна Хмара( музкерівник викладає грізну хмару) і з ранку до вечора поливала все довкола осоружним холодним дощем. Дощ то посилювався, то припинявся ненадовго. Все довкола було мокрим, і нотки зовсім засумували.

— Що ж нам робити? — запитувала у всіх нотка МІ, — як же тепер репетирувати? Стільки грязюки довкола!

— Нічого, — утішала всіх нотка СОЛЬ, — не вічно ж цей дощ тривати буде! Сонечко вигляне, і все налагодиться.

— Як же, налагодиться, — вступила в розмову нота ФА, — дивитеся, яка ця Хмара величезна, незграбна. Вона ні за що з піднебіння сама не піде. Потрібно її як- небудь прогнати.

— Як же її прогнати? Ми ж маленькі, нам з нею не впоратися, — пропищала нотка СІ.

— Треба на допомогу Вітер покликати. Вже він-то її прожене.

— Як же ми його покличемо? — вигукнули ДО і РЕ разом. Він гуляє невідомо де, щось його давненько не видно.

— Напевно, до моря відлетів повітрям морським подихати, — підсумувала МІ. Треба своїми силами справлятися.

— А знаєте що? — запропонувала завжди весела ЛЯ, — дав айте ми Сонечко покличемо, воно Хмару і прожене!

— Як же ми його покличемо? — заторохтіли нотки, — та хіба воно нас почує?

— Ми йому пісеньку заспіваємо: веселу, барвисту, веселкову. Сонечко такій пісеньці зрадіє і вийде на піднебіння. Давайте, ноти, вибирайте собі кольори за смаком. Пісеньку вигадуватимемо.

Зраділи нотки. Відправилися по своїх кімнатках вбрання собі підбирати. І ніхто з них не помітив, що весь цей час їх розмову уважно слухав завжди похмурий дід Мінор. Дуже йому не хотілося, щоб на піднебінні Сонечко сяяло.

-Куди приємніше грозова Хмара! — роздумував Мінор, — сумно, сиро, спати хочеться. Благодать! Бач, чого ці вертихвістки придумали. Не бувати тому! Не бачити їм Сонечка!.

Задумав Мінор перешкодити ноткам. Поки вони по своїх кімнатах убиралися, викрав він веселушку – сміховинку ЛЯ (музкерівник забирає ноту з нотного стану). Потягнув він її у високу башту, що на околиці містечка підносилася, і замкнув на самому верху.

Зібралися нотки, всі гарно вбрані, красиві. Принесли папір, олівці кольорові, щоб пісенька і в нотному зошиті яскравою, веселковою вийшла.

-А де ж ЛЯ? – сполошилася нотка РЕ. Щось вона затримується. Чи не сталося чого?

— Піду і покваплю її, — запропонувала ДО, а то без неї починати не можна, красивої музики не вийде.

Повернулася ДО засмучена. Ніде подружку не знайшла.

— Куди ж вона пропала? — здивувалися нотки, як же тепер бути? Без ЛЯ пісеньки веселої — не вийде.

А в цей час нотка ЛЯ сиділа в башті і голосно співала свої найвеселіші пісеньки. Вона не звиклася сумувати. Раптом хто-небудь почує і визволить її з полону. На лужку біля башти пас своїх овечок пастушок. Був він пустотливим і веселим.

Почув пастушок завзяті пісеньки, поглянув на башту і побачив там нотку:

— Ти чого так високо забралася? Не страшно тобі?

— А мене сюди Мінор притягнув і на ключ замкнув, — поскаржилася ЛЯ.

Розповіла вона пастушку про те, що нотки вирішили Сонечку веселкову пісеньку вигадати, а Мінор перешкодити їм хоче.

— Я тобі допоможу, — утішив її пастушок. — Почекай, зараз я дядечка Мажора покличу, він розбереться з цим Мінором!

Дядечко Мажор — добряк відомий, друзів завжди виручити радий. Настрій у нього веселий, радісний.

Двері в башту Мажор запасним ключем відчинив і випустив нотку ЛЯ на свободу.(музкерівник повертає ноту ля на нотний стан)

Нарешті всі нотки разом зібралися. Пісеньку швидко вигадали. Дуже завзятою, дзвінкою вона вийшла, та до того ж всіма барвами веселки переливалася.

Справжня веселкова пісенька! Лише нотки свою пісеньку заспівали, як прилетів звідкілясь Вітер. Почув він, як весело пісня звучить, як ноткам хочеться, щоб Сонечко знов на піднебіння повернулося, і прогнав злу Хмару Тут і Сонечко виглянулоПосміхнулося широко, землю променями відігріло, нотки приголубило. Зраділи нотки. Тепер і до свята готуватися можна! Ось що справжня дружба робить!

Музична казка «Жили – були нотки»

В одній казковій нотної країні жили-були ноти. У кожної нотки було своє ім’я. Нотки, як і діти, були нотки хлопчики, які дуже любили лазити по драбинках, як і всі хлопчаки на всьому білому світі, а були і нотки дівчинки. Вони, як і всі дівчатка-реготухи, дуже любили наряджатися. Нарядів було багато, і тому їх тато Скрипковий Ключ побудував для них чудовий палац. Д ля кожної дівчинки була влаштована окрема кімната, але… про це трохи пізніше.

Хлопчиків звали так: ДО, МІ, СОЛЬ і СІ. Зібрались вони якось на прогулянку в парк, а там стояла висока драбина. ДО був наймолодший з усіх братів, і зміг забратися тільки на найнижчу сходинку, що стоїть на землі (додаткову). Він стояв там і радів: «Ось який я спритний!» А хлопці постарше, МІ, СОЛЬ і СІ, вирішили влаштувати змагання: хто ж забереться вище всіх. Найспритнішим виявився СІ, він забрався на третю сходинку. СІЛЬ трохи нижче, на другу, а МИ тільки на першу. «Ура, я виграв,- прокричав СІ,- я вище всіх». ДО не образився на брата, а сказав, що він, стоячи на своїй додаткової сходинці, бачить черв’ячків на землі. МИ теж не засмутився, адже зі своєї першої сходинки він побачив, як мама повертається з роботи. СІЛЬ зі своєї другої сходинки побачив найкращу на світі пташку.

— А що тобі там видно, СІ?

— Мені з третьої сходинки видно хмари і небо!

У цей же самий час, дівчата обирали собі кімнати.

— Я буду жити внизу на першому поверсі!- сказала РЕ,-не люблю драбинки, і оселилася під першою лінійкою.

— Тоді я займу другий поверх, між першою і другою смугами,- сказала ФА,- мені дуже подобається дивитися у вікно на наш чудовий яблуневий сад, а знизу і зверху не розгледіти.

— Ну тоді третій поверх мій,-сказала ЛЯ,-мені дуже подобається підніматися сходинками. І оселилася між другою і третьою лінійками.

Ось так дружно жили-поживали веселі нотки. І досі живуть.

хочете перевірити, тоді вирушайте в казкову нотний бік. А веселі хлопці-нотки будуть чекати вас у своїх будиночках

Музична казка «Як нотки вчилися співати»

Жили у казковій країні сім нот, сім сестер. Звали їх – До, Ре , Мі, Фа, Соль, Ля, Сі. Були вони схожі один на одну, всі маленькі, всі кругленькі та ще й голосисті. А голоси у них були чисті, прозорі, та справді трішки одноманітні. Ось заспіває нотка До і вся пісенька у неї – тільки «до» та «до». А у ноти Ре – тільки «ре» та й «ре».

Як і всі принцеси вони жили в гарному палаці, який побудував їх тато коро ль Скрипковий ключ. Молодша сестричка До – вирішила жити на найнижчому, додатковому, поверсі .

Я буду жити під першим поверхом!- сказала РЕ,- і оселилася під першою лінійкою.

А Мі зайняла перший поверх.

Мені дуже подобається дивитися у вікно– сказала ФА, і оселилася між першим і другим поверхом.

Сестричці Соль сподобався чомусь другий поверх.

Гаразд, між другим і третім поверхом житиму я, – сказала ЛЯ, – мені дуже подобається підніматися сходинками.

А Сі – була найсміливішою дівчинкою, тож і захотіла жити на третьому поверсі.

Жили сестрички кожна на своєму поверсі, співали. А пісенька той не виходила в них. Все одноманітною було.

А давайте заспіваємо всі разом, – запропонувала якось сестричкам нота Ля. – Можливо пісня веселіша буде?

Заспівали ноти хором, та вийшов у них шум. Як вони тільки не намагалися співати, та все марно. Засмутилися сестрички:

Хто ж нас співати навчить?

І раптом чують гарну пісеньку, яка лунала за вікном, дивляться – а на верхівці дерева сидить соловей та співає.

Навчи нас співати. Соловейку!- попросили вони.

Гаразд підспівуйте за мною, та й навчитеся: Тьох-тьох-тьох!- заспівав соловей. За ним і заспівали нотки, але натомість пісні вийшов лише писк такий що й соловей злякався та й полетів.

Зневірилися сестрички, хотіли вже зачиняти віконця, та раптом побачили як по дорозі йде Жінка співає та й ще руками в такт пісні розмахує.

І ноти закричали:

Постій, зачекай, Жінко, навчи нас співати! Гарна в тебе пісня дуже!

Щоб навчитися співати – треба вам знати як кожна з вас звучить! Знаєте? – Знаємо, знаємо – відповіли сестрички. – Тільки так і співаємо – кожна свій звук.

Тоді запам’ятайте,- каже Жінка,- коли я буду співати, нехай кожна з вас підхвачує в пісні той звук, який вміє співати тільки вона сама, тоді ви зможете збудувати гарну мелодію

А коли ми будемо разом співати? – запитали сестрички.

Ніколи – відповіла Жінка – Інакше крім шуму у вас нічого не вийде.

Заспівала Жінка, і заспівали ноти так , як вона їх навчила. Вийшла пісня точнісінько така, як у Жінки. Зраділи сестрички. Тоді навчились вони співати як співає і вітер, і струмок ,і соловей.

Відтоді нотки-сестрички не сумували. А в їхньому королівстві завжди лунали чудові пісні.

Консультації для батьків

Пам’ятка для батьків по музичному вихованню

1. Ранній прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток дитини як можна раніше. Якщо не закласти з самого початку міцний фундамент, то марно намагатися побудувати міцний будинок: навіть якщо він буде красивий зовні, все одно розвалиться на шматки від сильного вітру і землетрусу », – вважають педагоги

2. Шлях розвитку музикальності кожної людини однаковий. Тому не слід засмучуватися, якщо у нашого малюка немає настрою щось заспівати або йому не хочеться танцювати, а якщо і виникають подібні бажання, то спів, на ваш погляд, здається далеким від досконалості, а рухи смішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількісні накопичення обов’язково перейдуть в якісні. Для цього потрібен час і терпіння.

3. Відсутність будь-якої з здібностей може гальмувати розвиток інших. Значить, завданням дорослого є усунення небажаного гальма.

4. Не «приклеюйте» вашій дитині «ярлик» – немузичний, якщо ви нічого не зробили для того, щоб цю музикальність у нього розвинути.

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою і гармонії до занепокоєння, пригніченості або агресії). У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.

Збудлива, гучна музика,що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах), спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливим дітям із слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже у ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть її закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в неї позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина її тіла.

Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту панга вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіюють людині шкоду.

Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на самого мовця. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються у змісті мови і в її інтонаційному забарвленні. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, в свою чергу відкладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші відносини з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволенийголос мовця породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м’яким, співчуваючимголосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.

Розвиток творчих здібностей у дошкільнят.

У структурі людських художніх смаків музика займає перше місце випереджуючи інші види мистецтва. Вона виступає як самостійний вид, або є компонентом багатьох інших синтетичних видів мистецтв, формує середовище, створює унікальні умови для людського суспільства сприймати прекрасне в житті і мистецтві, допомагає людині стати чуйною, впливає на всі риси її психіки – уяву, почуття, мислення, волю, здібності.

Музично-естетичне виховання спонукає до виявлення і розвитку спеціальних здібностей, які називають креативними. Б. Теплов в своїй книзі «Психологія музичних здібностей» підкреслював, що точніше було б обговорення не загальних і спеціальних здібностей, а загальних і спеціальних випадків обдарованості, до яких він відносить креативність.

Креативність – це сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись і поєднуючись з її ведучими мотивами і проявами як здібність до продуктивних змін.

Для творчої особистості характерні яскрава саморегуляція сприйняття,

Її направленість на вирішення будь-якої проблеми або завдання, високий рівень зосередженості, здібність сприймати неточності, відхилення, незвичайність і унікальність властивостей об’єкту, здібність помічати зв’язки між ознаками, яких формально не існує, здібність сприймати комплексно, помічаючи головне, істотне вміння звільнюватись від фіксованої установки, сприймати самостійно і об’єктивно.

Креативна людина легко помічає і пам’ятає багатозначність слів, підтексти речень і часто сама знаходить нові значення і трактовки, демонструючи свою спостережливість і фантазію, що характерно для музично-виконавчої творчої діяльності. Найбільш яскравим і типовим проявом творчості є уява і фантазія які в творчих особистостях відрізняються незвичайністю, неадекватністю, фантастичністю і образністю. Креативній людині характерний високий рівень емоційності. Виховання особистості духовно багатої, нестандартно мислячої, яка має високий потенціал і високу культуру – одна з актуальних і складних проблем сучасної педагогіки. В педагогічній теорії і практиці значимість виховання емоційно творчої культури підтверджується дослідженням емоційності і креативності дітей. Вивчення природи дитячої творчості виявило, що розвиток творчої активності іде в тісному взаємозв’язку з розвитком емоційної сфери. Зароджуючись в ранньому дитинстві творчі здібності і естетичні емоції інтенсивно розвиваються в період від трьох до п’яти років. Як показують дослідження після п’яти років при неправильній організації педагогічного процесу спостерігається спад у розвитку емоційної сфери, що призводить до зниження пізнавальної і творчої активності дітей. А тому необхідно особливу увагу приділяти вихованню емоційно-творчої культури старших дошкільників у музичній діяльності. Успіх такого виховання забезпечується комплексом педагогічних умов, в які входять: розширення емоційного поля дошкільників, збагачення емоційного досвіду дітей, виховання емпатійності, створення креативних ситуацій, які сприяють творчому самовираженню дитини в процесі співтворчості педагога і дітей. Ці умови успішно досягаються під час слухання музики на інтегрованих музичних заняттях, які містять в собі різні види діяльності дітей. На цих заняттях діти займаються з великим бажанням, вдумливо слухають музику, яскраво висловлюються про неї, передають своє враження в різних видах художньої творчості. Найулюбленішими є заняття на яких слухання музики поєднуються з творчим малюнком. Мета таких занять – втілення дітьми в малюнках музичних вражень, переживань, пов’язаних з прослуханою музикою. Чим глибше і точніше відчуває дитина музику, тим цікавішим і більш різнокольоровим буде її малюнок. До малювання можна приступити лиш тоді, коли діти добре знають музичний твір, глибоко відчули його настрій, накопичили слухові та зорові враження. Зазвичай такі заняття починають проводитись з п’ятого року життя, так як діагностичне обстеження дітей молодшого дошкільного віку показує, що кольоро-слухові асоціації виникають у дітей саме у цьому віці. Деякі діти розгублюються, запитують: «А що малювати? Якою фарбою? А я правильно малюю?» Вони чекають конкретного завдання, зразка, постійного контролю. Дітям пропонується намалювати те, про що розповідає музика. Дуже ефективними є спільне розглядання і обговорення малюнків. Діти дуже швидко помічають, що між настроєм музики і кольором є емоційний зв’язок. Наприклад, радісна музика найчастіше пов’язана за використанням яскравих фарб, сумна - з темними тонами, лагідна – з ніжними відтінками і т.д.

Діти п’ятого року життя якби «граються» фарбами, змішують їх, отримуючи різні відтінки, порівнюють з музикою, яка звучить в цей час – навчаються «бачити музику» і «чути живопис». Вони з нетерпінням чекають цих занять, почувають себе на них вільно, невимушено і радісно. Музика супроводжує малювання емоційно підтримуючи дітей, малюнки дітей вражають своєю фантазією, вигадкою та уявою.

Не можна не згадати про роль театралізованої діяльності. Розвиток творчих здібностей дитини засобами театралізованої діяльності – це розвиток творчої особистості, також розвиток креативного інтелекту. З цієї точки зору, слід відмітити можливий внесок театральної діяльності актуалізації двох можливих потреб, які в дошкільному віці направляють розвиток особистості дитини: потреба нових вражень і потреба самоствердження. Перша проявляється в допитливості, стимулює розвиток сприйняття, мовлення, мовлення, мислення, уяви. Друга стимулює особисту активність дитини, фантазію, зміну оточення, прагнення отримати схвалення від дорослих. Посиленому розвитку дитини буде сприяти її спільна вдало організована діяльність з дорослим. Таким чином, організація театралізованої діяльності буде сприяти інтеграція всіх сфер духовної життєдіяльності дитини: емоційної, вольової, пізнавальної.

Основний напрямок нашої роботи з дошкільниками – розвиток творчої особистості через синтез мистецтв. Ми з’ясували, що саме естетичне виховання дозволяє вирішити головне завдання розвитку: формування емоційної сфери дитини, яка є основною сферою психічного розвитку дошкільників. Наша мета – прививати дитині гарний смак, надаючи перевагу класичній музиці. Театралізована діяльність – важлива частина нашої роботи. Дитячий театр у нас музичний, в ньому багато рухів, дій. Ми вважаємо, що чим раніше в різних ролях себе спробує дитина «на сцені» нашого театру, тим простіше їй буде почувати себе «на сцені» життя. В репертуарі театру дитячі опери, музичні казки, театральні вікторини, інсценівки, поезії і прози, театралізовані ігри концертні програми. Завдання вихователів, музкерівника, керівників студії та гуртків – забезпечити участь кожної дитини у виставі, опері або конкурсній програмі. Робота всього колективу націлена на виявлення здібностей дітей і створення умов для реалізації їх творчого потенціалу.

Одним з видів театралізованої діяльності є організація вистав лялькового театру за участі дітей. Ляльковий театр розважає і виховує дітей, розвиває їх фантазію, вчить співпереживати, створює відповідну емоційну атмосферу, підвищує впевненість дитини у собі. Для того, щоб перетворити театральні заняття в захоплюючий творчий процес, необхідно органічно поєднувати естетичне виховання з розвитком практичних навиків роботи з лялькою. Цьому навчаємо на спеціальних заняттях, нами розроблені і включені в театральні заняття етюди, які розвивають мову, міміку, жести, емоції дітей. Великий практичний матеріал (лялькові вистави, театралізовані дійства) допомагає педагогам і батькам цікаво провести ранки, розваги, сімейні свята вдома і в дитячому садку.

Програма «Українське дошкілля» орієнтує педагога на залучення дитини в процес спілкування з музикою на основі різних видів музичної діяльності: сприйняття, виконавства, творчості. Вирішенню найважливіших завдань програми - пробудити творчу активність дітей допомагають музичні ігри-імпровізації, в яких дитина набуває досвід музичних переживань, реалізовує потребу в художньо образному засвоєнні вражень навколишнього життя. Отже, музичну гру можна визначити як духовно-практине дійство, направлене на задоволення потреб дитини в пізнанні навколишнього світу і особистого «я» на мові художніх образів. Старші дошкільники осмислено приймають участь у створенні ігрової ситуації, виконанні ігрових правил, які сприяють вирішенню поставлених завдань. Участь дошкільників в музичній грі-імпровізації вимагає якісних змін розумових процесів, більш високого рівня музичного сприйняття, вмілого використання, наявного життєвого та музичного досвіду.

Отже, використовуючи на музичних заняттях різні форми роботи ми намагаємось досягти єдиної мети – виховувати цілісну творчу особистість.

Вплив музики на психічну діяльність дитини

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани ,( від спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії).
У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.
Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливим, розгальмованим дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.
Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЛЮКІВ

Співайте маляті навіть без музичного супроводу, а з 4-5 місяців можна співати і підігравати собі на музичних інструментах: ксилофоні або металофоні, сопілці, дитячої арфі, бубні, також можна використовувати дзвіночки, бубонці, палички і т.д. З класичної музики рекомендуємо прослуховування мініатюрних п'єс В. Моцарта .

На другому і третьому році життя

Діти другого роки життя можуть активно слухати безперервно лунаючу музику протягом 40 секунд, потім перерва (1-2 сек.) і знову 40 секунд, пауза і т.д. У цілому одне заняття триває 2-3 хвилини.

Діти третього року життя можуть сприймати безперервно лунаючу музику 1-1,5 хв., Потім пауза і ще півтори хвилини і т.д. Одне заняття - 4-5 хв.

Цифри - секунди і хвилини - наведені тут для того, щоб ви не завищували можливості маленької дитини і в той же час знали, що слухання музики цілком під силу малюкові. Все залежить від його стану на той момент, який ви вибрали для слухання музики: дитина гірше слухає музику, якщо тільки що плакав - наприклад, пішла улюблена бабуся, або його щойно закінчили годувати зненавидженою кашею.

Коли ви бачите, що малюк відволікається, висловлює незадоволення - скоротіть час заняття або перенесіть його на інший час дня. Якщо увага дитини стійка, віна здатна сприймати музику зацікавлено - можна трохи збільшити тривалість заняття.

Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть її закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина її тіла.
Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.
Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в змісті промови і в її інтонаційної забарвленні. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос - породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

Музичне виховання дитини в сім′ї.

У дитей, котрі частіше знайомляться з музикою, більш багатші почуття, вони більше відповідають на почуття і переживання інших людей. Краще і повніше вбирають в себе все нове, як правило добре вчаться в школі.
Багато дітей дуже ємоційі. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активному прояві своїх почутів.Ті, хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей, знає з яким натхненням вони співають,танцюють.
Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безпідставно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика і наука. Привчати дітину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами:співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо- та телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти.
Треба дотримуватись того, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладенні в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї:
-яка це музика, весела чи сумна, спокійна чи навпаки зхвильованна, про що музика може розповісти? Що під неї хочеться робити?
Іноді не називаю твір, пропонувати дитині назвати його самостійно. Такі питання викликають інтерес дітей до слухання і розвивають їх творчі здібності.
Розвитку вміння ємоційно переживати музику допомогає також читання казок, оповідань, тому що переданний словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступний.
Діти люблять повторно слухать музику, яка їм сподобалась. Іноді можно загадати загадки:співати мелодію без слів і запитати яка це пісня.Таким чином потрошку непомітно дитина привчається до музики. Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти, у яких ще невиявляються музичні здібності, і треба допомогти їм розвиватися:більше співати,слухати музику,танцювати.Треба створити в сім”ї атмосферу любові до музики, якомога схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці.Треба пам”ятати,що це приносить дитині радість і робить її добрішою.

НАВЧАЄМО ДІТЕЙ ІМПРОВІЗАЦІЇ З МУЗИЧНИМИ ЗВУКАМИ

1.Темброве фантазування

Звуконаслідування найближче дітям дошкільного віку, тож саме з нього слід починати темброве фантазування. Нехай дитина придумає і виконає за допомогою голосу музично-шумові картинки до будь-яких сюжетів, близьких і зрозумілих їй. Наприклад: «Пташиний двір», «Ми в лісі», «Відпочиваємо біля моря», «Ми в зоопарку» і т.д.

Тембровому збагаченню звуконаслідування допомагають спостереження за тваринами і птахами: слухання й відтворення цвірінькання горобців, гуління голубів, криків чайок, квакання жаб, дзижчання джмелів, писку комарів, шуму машин та ін..

Опанувавши способи звуконаслідування тварин і птахів, можна переходити до зображення голосом звуків, що їх видають навколишні предмети, до відтворення різних побутових звуків: як тече вода з крана, риплять двері, шелестять сторінки книги, дзенькає посуд, тощо .

Світ звуків навколо нескінченний, уявні образи – завжди унікальні й неповторні, й можливості голосу також необмежені. І це дитина може зрозуміти тоді, коли сама пройде шумову і звукову «школу», що поліпшить її слух, виразність тембру голосу у співі та мовленні.

2.Ритмічне фантазування

Відчути ритмічність навколишнього світу дитина здатна лише отримуючи м,язові відчуття, тому ритмічне фантазування має злитися з пластичним. Відповідну роботу доцільно розпочинати з фантазування на тему власного імені кожного. Наприклад: ритм імені можна озвучити однаковим за кількістю складів плесканням у долоні, з довшим звуком на ударному складі або з коротшим звуком – на останньому.

Ускладнення – придумати комусь (за бажанням) ритмічне ім.,я, враховуючи його характер. Спочатку діти гуртом обговорюють характер обраної дитини

Можна також запропонувати малятам добрати ритм до різних фраз та віршованих рядків, заздалегідь обговоривши з дітьми характер, настрій, зміст, образи та їхній розвиток.

Ритмічним фантазування можуть бути «ритми-діалоги», де дитина має продовжити виконаний педагогом ритмічний мотив, «підхопивши» перше або завершальне відбиття, проплескавши почутий ритм і створити власний мотив або придумати «розмову рук» у парі з педагогом чи однолітком. При цьому важливо, щоб діти відчували спільність ритмічної пульсації, розуміли, що кожний створений ними ритмічний уривок є частиною загальної ритмічної картини. Надалі різноманітні «ритми-діалоги» можна виконувати на шумових та ударних музичних інструментах.

Оскільки центр відчуття ритму міститься в лівій, «логічній» півкулі, то завдяки ритмічному фантазуванню розвивається розумова активність дітей.

Мелодійне фантазування

Мелодійне фантазування – найбільш музичне, тому й найскладніше для дітей. Це, передусім, спів. Дітям пропонують придумати мелодійне вітання або прощання, наприклад, часто й ритмічно повторювати слова: «Добрий ранок», «привіт, привіт усім», «здрастуйте, діти». Ускладнення – придумати варіанти наспіву колисанки, закличного звучання труби, святкового дзвону і т.д.

Власне фантазуванням стануть мелодії, придумані дітьми до різних образів із використанням різноманітних штрихів: тембру голосу, сили звука, темпу мелодії. Уявлюваними можуть бути6 тварини, люди, явища. Водночас образ обов,язково обговорюється, і мелодія придумується відповідно до його характеру, зовнішнього вигляду, стану, розвитку.

Спочатку діти імпровізують лише голосом без жодного музичного інструмента. Вже згодом, щоб прикрасити мелодію, підіграють на чомусь на власний вибір. Ускладнення – імпровізації-розповіді дітей про себе, про свого друга, про те, як провели вихідні абощо.

Музичне фантазування може бути найрізноманітнішим. Якщо таку роботу проводити систематично , залучаючи дітей до творчості і співтворчості, результати будуть досить високі. Діти складатимуть коротенькі мелодії , охоче й виразно виконуватимуть їх голосом та на інструменті.

Імпровізація під музику

1.Графічне фантазування

Несвідомі процеси, які відбуваються під впливом навколишніх звуків, мовлення, не керуються людиною, але їх можна виразити графічно. Слухаючи когось по телефону або лекцію, ми мимоволі починаємо щось креслити, тобто графічно передаємо наше неусвідомлене ставлення до отримуваної інформації. Те ж саме може відбуватися і під впливом музики.

«Спонтанне малювання під музику».

Дітям пропонують малювати все, що завгодно у час, коли звучить музика. Дають їм для цього олівці, фарбу, крейду тощо. Музичний фрагмент має бути яскравий, емоційно багатий, але не гучний.

На завершенні нехай усі висловляться. Може, хтось розповість якусь історію, а можливо, це будуть своєрідні одкровення, породжені несподіваними почуттями. Наприкінці бажано повідомити дітям, як називається твір і хто його написав.

2.Пластичне фантазування

Чим молодша дитина, тим природніші, пластичніші її рухи. Мимовільна реакція на випадкові або постійні жести, міміку, рухи дорослих викликає у неї появу рухових стереотипів. Відтак пластичне фантазування відновлює природну тілесну гнучкість та виразність.

Вправи під музику варто розпочинати з рухів усього тіла, корпуса, ніг, рук, голови. Рухова амплітуда має бути велика та повна, щоб працював кожен суглоб. Це створює у дитини відчуття краси, гнучкості, виразності, пластичності свого тіла. Можливі, скажімо, такі варіанти рухів рук: до себе, від себе, в сторони, вгору, вниз, назад, хвилеподібно, гвинтоподібно, з легкими вигинами в суглобах, як це роблять танцівниці.

Такими ж різноманітними можуть бути рухи для ніг: повільні присідання, розведення ніг у сторони , виразні рухи на пальцях, пружинні кроки тощо; для корпуса6 повороти, «закрутка» тулуба, підняття плечей, рухи талії, прогинання назад, уперед, в сторони, розтягання бічних м,язів тулуба тощо.

Різним рухам, позам, жестам знадобляться образні назви. Наприклад, долоні , повернені до середини, заведені назад руки, витягнута шия і розслаблений корпус є позою, яку можна назвати «Добрий пінгвін». Цей етюд добре виконується під «Вальс-жарт» Д. Шостаковича.

Після виконання крупних рухів доцільно запропонувати дітям вправи на розминку дрібної мускулатури. Це може бути пальчиковий пантомімічний «театр», де діти розігруватимуть коротенькі сценки без звуку.